Концертний зал Потоцького / Військовий собор / Кінотеатр імені І. Черняховського | ReHERIT
  • Концертний зал Потоцького / Військовий собор / Кінотеатр імені І. Черняховського
    • Умань , вул. Незалежності, 6

У цієї будівлі в центрі міста особлива історія. У ній поєдналися і нашарувалися ключові етапи розвитку Умані ХІХ – ХХ століть: міста як власності польських магнатів, міста як важливого військового осередку Російської імперії і історії радянської Умані. Кожна влада перебудовувала її згідно зі своїми потребами та ідеологічними пріоритетами.

Будинок, задуманий як концертна зала і простір для світських заходів польської еліти міста, почали зводити у 1830 році коштом графа Олександра Потоцького. Умань тоді вже була повітовим містом у складі Російської імперії, проте досі належала роду Потоцьких, і польська знать відігравала тут особливу роль. Через два роки, після невдалого польського національного повстання, усі графські маєтності і будинки були конфісковані і стали власністю імперії.

Будинок отримав нову назву – “Публічна зала для шляхетних зібрань”, і відтоді тридцять років слугував місцем зустрічі, спілкування і розваг багатоетнічної еліти Умані. Тут місцеві високопосадові чиновники, військові та землевласники збиралися на концерти, вистави і бали. Із будинком пов’язане і театральне життя Умані ХІХ століття: сюди приїздили гастролери. У червні 1843 року тут у комедії Карла Гольдоні “Мірандоліна” зіграв знаний тоді російський актор Михайло Щепкін. Це стало для невеликого міста особливою подією.

У другій половині ХІХ ст. будинок передали під військові потреби. У 1866 – 1877 роках тут діяв військовий манеж для виїжджування коней кавалерійського полку, у 1877 – 1878 роках, під час російсько-турецької війни, тут утримували полонених турків, а після війни зберігали зброю та амуніцію і облаштували гауптвахту.

У 1894 році будівлю було викуплено і перебудовано у Військовий собор святого благовірного князя Олександра Невського та святої преподобної Ксенії.

Це сталося завдяки високій протекції: перебудові сприяв великий князь Олександр Михайлович Романов, шеф 73-го піхотного Кримського полку, який тимчасово передислокували до Умані з Північного Кавказу. П’ятикупольний собор став найбільшим і звідусіль помітним православним храмом міста. За переказами, куполи для собору відлили з гарматної міді і бронзи. Як влучно відзначив дослідник Ігор Скочиляс, величний гарнізонний храм став символом військового контролю Російської імперії над Правобережжям і присутності тут синодального православ’я. Тут відбувалися усі державні урочистості початку ХХ ст. Тут проходило святкування 300-ліття дому Романових у 1913 році. Звідси відправляли солдатів на фронт Першої світової війни.

Після 1917 року собор відігравав важливу символічну роль для місцевого українського руху, що пожвавився. Біля нього проходили мітинги і збори з українськими політичними вимогами, паради українізованих частин імперської армії, відбувалися панахиди за Тарасом Шевченком і загиблими вояками українських загонів, оголошували універсали Центральної Ради. У 1921 році храм змінив свою конфесійну приналежність і перетворився на кафедральний собор Української автокефальної православної церкви, ставши осередком українських впливів в місті та окрузі.

Десакралізація будівлі сталася в середині 1920-х років на хвилі радянської антирелігійної кампанії. Храм спочатку планували зруйнувати вибухівкою, проте будівля виявилася міцною, постраждала лише дзвіниця. Тому ухвалили рішення перетворити храм на кінотеатр, який і відкрився тут у 1932 році. Кінотеатр діяв і під час Другої світової війни: в часи нацистської окупації міста фільми тут могли дивитися лише німці.

У 1950-х роках завдяки масштабній реконструкції будівля кінотеатру знову стала однією з найпомітніших у місті. Центральний вхід стали прикрашати шість колон, а на фронтоні з’явився барельєф із зображенням Івана Черняховського.

Для Уманщини радянського часу Черняховський – місцевий уродженець, наймолодший генерал армії і наймолодший командувач фронтом в історії СРСР, двічі Герой Радянського Союзу – був знаною і шанованою постаттю. Понад тридцять років кінотеатр був одним з найпопулярніших місць дозвілля в Умані.

Останній фільм тут показали в середині 1990-х років, відтоді кінотеатр закрився. Будівлю було продано приватному власнику, окремі приміщення в ній стали надаватися в оренду. Колись красива і доглянута, сьогодні вона переживає занепад. Будівля кінотеатру, зважаючи на важливу роль в історії міста, заслуговує на захист та збереження. Хоча кожна влада впродовж ХІХ – ХХ ст. використовувала її простір по-своєму, будівля завжди була місцем зустрічей та активного спілкування для містян. Було б добре, аби і в майбутньому ця традиція не перервалася. 

Авторка тексту – Тетяна Портнова.

Архівні фото: Уманський краєзнавчий музей.

Цей текст є розширеним описом до об'єкта, який промарковано в просторі міста в рамках проєкту ознакування десяти об'єктів культурної спадщини. Детальніше про проєкт за посиланням.

Відкрий спадщинуДізнавайтесь цікаве про культурну спадщину

Портал створений і підтримується за фінансового сприяння Європейського Союзу. Його зміст належить виключно партнерам проекту ReHERIT та не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу.