Два двоповерхові будинки були побудовані у 1885 році і належали до житлових об’єктів. Це були прибуткові будинки у яких проживали заможні мешканці міста. На початку ХХ ст. їх об’єднали в єдиний ансамбль і передали органам охорони здоров’я (липень 1922 р.). Сюди було переведено центральну робітничу амбулаторію. У листопаді 1922 р. розпочав діяти Будинок саносвіти. З 1924 р. тут розміщувалася Центральна робітнича поліклініка та амбулаторія, при ній була відкрита зубопротезна лабораторія, жіноча й дитяча консультації, молочна кухня та інші відділи охорони здоров’я. У 1934 р. робітнича поліклініка була об’єднана з селянською і отримала назву районної поліклініки, а на першому поверсі однієї зі споруд розмістилася станція швидкої допомоги. З 1 вересня 1939 р. районна поліклініка для дорослих стала називатися міською.
Під час окупації міста німцями у 1941-1944 рр. поліклініка деякий час не працювала, але у зв’язку зі збільшенням інфекційних захворювань у місті було відкрито частину медичних закладів, у тому числі й поліклініку. Значна кількість лікарів у цей період були з числа військовополонених. Окупанти в поліклініці організували медичні огляди юнаків і дівчат, яких відправляли на роботи до Німеччини. Відновлена в повоєнний період поліклініка для дорослих продовжувала діяти в цих приміщеннях до травня-червня 1988 р., коли сюди було переведено дитячу поліклініку, яка функціонує тут і сьогодні.
