Готель “Новоєвропейський” | ReHERIT
  • Готель “Новоєвропейський”
    • Умань , вул. Незалежності, 1/2

Готель “Новоєвропейський” відкрився в Умані на початку ХХ ст. Двоповерхова цегляна будівля вирізнялася своїм оздобленням та архітектурною своєрідністю: вона виконана у стилі історизму, з переважанням мотивів італійського ренесансу та маньєризму. Ім’я архітектора невідоме. Увагу сучасного глядача привертає передусім ліпнина з різноманітними орнаментами та балкон, який підтримують фігури двох атлантів. Готель “Новоєвропейський” часто зображували на поштівках початку ХХ ст., він став візитівкою Умані. Готель мав дуже зручне розташування – у самому центрі міста, неподалік від нового базару і театру.

Готель “Новоєвропейський” – один з візуальних символів особливого періоду в історії Умані. Кожне місто має свій “зоряний час” – для Умані це був кінець ХІХ - початок ХХ ст., коли з напівсільського провінційного містечка вона стала “маленьким Києвом”. Історики зараз описують ці зміни терміном “модернізація міського життя”. Сучасники просто бачили, що за кілька десятиліть місто вражаюче змінилося. Для розвитку Умані особливу роль зіграло долучення міста до залізничного сполучення у 1890 р., що пожвавило місцеву торгівлю.

Особливо активно розбудовувався центр міста. Тут відкрилися банки та кредитні установи, розвивалася стаціонарна торгівля – замість лавок постали магазини з великими скляними вітринами. Комфортнішим ставав і побут містян: центральні вулиці вкрила бруківка, почали будувати водогін, вночі місто освітлювали гасові ліхтарі, в окремих будинках і установах була електрика. В Умані з’явився телеграф і телефони.

Пожвавлення міського життя приваблювало до Умані нових людей. За десять років населення міста зросло вдвічі: якщо наприкінці 1880-х років в Умані мешкало близько 16 тисяч осіб, то у 1897 р. – вже 31 тисяча. На початку ХХ ст. ця цифра вже перевищувала 40 тисяч мешканців. До Умані активно переїздили передусім мешканці сіл та містечок навколишньої Київської губернії. Для тих, хто їхав сюди у пошуках роботи, зводили нові будинки, у яких можна було орендувати чи купити житло. А приплив подорожніх, хто приїздив у справах, сприяв розвитку готельної мережі. У 1914 р. в Умані вже діяли п’ятнадцять готелів.

Готелі як простір для перебування подорожніх, за влучним визначенням історика Володимира Кулікова, стали продуктом “модернізації індустрії гостинності”. В Умані, як і в інших містах, вони прийшли на зміну заїжджим (постоялим) дворам. Заїжджі двори були для тих, хто подорожував на конях і мусив дати їм відпочинок, готелі натомість відкрили добу подорожей залізницею. У готелях з’явилися звичні для ХХІ ст. запис постояльців, персонал в уніформі, додаткові послуги для приїжджих.

Будівля, у якій розташовувався готель “Новоєвропейський”, була типовим для Умані та інших тогочасних міст прибутковим будинком – будинком, спеціально зведеним власником для надання в оренду окремих його частин і приміщень. Будинок готелю “Новоєвропейський” належав місцевому купцю Войку Файнштейну. Готель займав другий поверх. При ньому діяв ресторан – один з кращих в місті. Перший поверх орендували магазини та сервісні служби: на початку ХХ ст. тут була аптека, перукарня, галантерейний та винний магазини.

Період економічного зростання Умані перервали війни та революції перших десятиліть ХХ ст. З приходом радянської влади приватні будинки стали державною власністю, і замість заможних клієнтів будівлю зайняли держслужбовці. У 1919 р. в будинку готелю “Новоєвропейський” діяв Уманський військово-революційний комітет та його агітаційно-просвітницький відділ. З 1944 до 1956 рр. на другому поверсі працював міськком Компартії України. Частину приміщення віддали під державні магазини. З 1956 р. і дотепер на першому поверсі з боку вулиці Незалежності діє Центральна бібліотека для дорослих м. Умані. З 1991 р. будівлю ділять між собою державні структури та приватні установи.

Непроста історія і часті зміни власників впродовж ХХ - на початку ХХІ ст. нега- тивно позначилися на стані будівлі. Її сприймали і використовували утилітарно, не розглядаючи як важливий об’єкт міської спадщини. Сьогодні будівля потребує ремонту та реставрації. Проте і зараз привертає увагу, вирізняється серед молодших сусідніх будинків і розповідає про особливий час в історії Умані – час економічного злету.

Авторка тексту — Тетяна Портнова.
Архівне фото: Уманський краєзнавчий музей.
 
Цей текст є розширеним описом до об'єкта, який промарковано в просторі міста в межах проєкту ознакування десяти об'єктів культурної спадщини. Детальніше про проєкт за посиланням.




 

Відкрий спадщинуДізнавайтесь цікаве про культурну спадщину

Портал створений і підтримується за фінансового сприяння Європейського Союзу. Його зміст належить виключно партнерам проекту ReHERIT та не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу.