Готель “Новоєвропейський” | ReHERIT
  • Готель “Новоєвропейський”
    • Умань , вул. Незалежності, 1/2

English below ↓


Готель “Новоєвропейський” відкрився в Умані на початку ХХ ст. Двоповерхова цегляна будівля вирізнялася своїм оздобленням та архітектурною своєрідністю: вона виконана у стилі історизму, з переважанням мотивів італійського ренесансу та маньєризму. Ім’я архітектора невідоме. Увагу сучасного глядача привертає передусім ліпнина з різноманітними орнаментами та балкон, який підтримують фігури двох атлантів. Готель “Новоєвропейський” часто зображували на поштівках початку ХХ ст., він став візитівкою Умані. Готель мав дуже зручне розташування – у самому центрі міста, неподалік від нового базару і театру.

Готель “Новоєвропейський” – один з візуальних символів особливого періоду в історії Умані. Кожне місто має свій “зоряний час” – для Умані це був кінець ХІХ - початок ХХ ст., коли з напівсільського провінційного містечка вона стала “маленьким Києвом”. Історики зараз описують ці зміни терміном “модернізація міського життя”. Сучасники просто бачили, що за кілька десятиліть місто вражаюче змінилося. Для розвитку Умані особливу роль зіграло долучення міста до залізничного сполучення у 1890 р., що пожвавило місцеву торгівлю.

Особливо активно розбудовувався центр міста. Тут відкрилися банки та кредитні установи, розвивалася стаціонарна торгівля – замість лавок постали магазини з великими скляними вітринами. Комфортнішим ставав і побут містян: центральні вулиці вкрила бруківка, почали будувати водогін, вночі місто освітлювали гасові ліхтарі, в окремих будинках і установах була електрика. В Умані з’явився телеграф і телефони.

Пожвавлення міського життя приваблювало до Умані нових людей. За десять років населення міста зросло вдвічі: якщо наприкінці 1880-х років в Умані мешкало близько 16 тисяч осіб, то у 1897 р. – вже 31 тисяча. На початку ХХ ст. ця цифра вже перевищувала 40 тисяч мешканців. До Умані активно переїздили передусім мешканці сіл та містечок навколишньої Київської губернії. Для тих, хто їхав сюди у пошуках роботи, зводили нові будинки, у яких можна було орендувати чи купити житло. А приплив подорожніх, хто приїздив у справах, сприяв розвитку готельної мережі. У 1914 р. в Умані вже діяли п’ятнадцять готелів.

Готелі як простір для перебування подорожніх, за влучним визначенням історика Володимира Кулікова, стали продуктом “модернізації індустрії гостинності”. В Умані, як і в інших містах, вони прийшли на зміну заїжджим (постоялим) дворам. Заїжджі двори були для тих, хто подорожував на конях і мусив дати їм відпочинок, готелі натомість відкрили добу подорожей залізницею. У готелях з’явилися звичні для ХХІ ст. запис постояльців, персонал в уніформі, додаткові послуги для приїжджих.

Будівля, у якій розташовувався готель “Новоєвропейський”, була типовим для Умані та інших тогочасних міст прибутковим будинком – будинком, спеціально зведеним власником для надання в оренду окремих його частин і приміщень. Будинок готелю “Новоєвропейський” належав місцевому купцю Войку Файнштейну. Готель займав другий поверх. При ньому діяв ресторан – один з кращих в місті. Перший поверх орендували магазини та сервісні служби: на початку ХХ ст. тут була аптека, перукарня, галантерейний та винний магазини.

Період економічного зростання Умані перервали війни та революції перших десятиліть ХХ ст. З приходом радянської влади приватні будинки стали державною власністю, і замість заможних клієнтів будівлю зайняли держслужбовці. У 1919 р. в будинку готелю “Новоєвропейський” діяв Уманський військово-революційний комітет та його агітаційно-просвітницький відділ. З 1944 до 1956 рр. на другому поверсі працював міськком Компартії України. Частину приміщення віддали під державні магазини. З 1956 р. і дотепер на першому поверсі з боку вулиці Незалежності діє Центральна бібліотека для дорослих м. Умані. З 1991 р. будівлю ділять між собою державні структури та приватні установи.

Непроста історія і часті зміни власників впродовж ХХ - на початку ХХІ ст. нега- тивно позначилися на стані будівлі. Її сприймали і використовували утилітарно, не розглядаючи як важливий об’єкт міської спадщини. Сьогодні будівля потребує ремонту та реставрації. Проте і зараз привертає увагу, вирізняється серед молодших сусідніх будинків і розповідає про особливий час в історії Умані – час економічного злету.

АВТОРКА ТЕКСТУ: Тетяна Портнова.
АРХІВНЕ ФОТО: Уманський краєзнавчий музей.

Готель «Новоєвропейський» є одним з 10 об'єктів, ознакованих в Умані у ході реалізації проекту ReHerit. Об'єкти актуалізують теми, місця та імена спільної спадщини міста. Детальніше про маршрут та інші його об'єкти за посиланням.


New European Hotel

1/2, Nezalezhnosti, St.

The New European Hotel opened in Uman in the early 20th century. This two-storey brick building is unique in its architecture and ornamentation: executed in Historicist style, it uses motifs of Italian Renaissance and Mannerism. The architect is unknown. A modern onlooker will notice the stucco with various ornaments, and the balcony supported by two Atlantes. The New European Hotel was often depicted on early 20th-century postcards, and became one of the most recognizable landmarks in Uman. It was advantageously situated in the very heart of the city, not far from the new market and the theater.

The New European Hotel is a visual symbol of a special period in Uman’s history. Every city has its “golden age,” and for Uman this was the late 19th and early 20th centuries, when, from a semirural provincial town it became “Little Kyiv.” Today historians describe these changes as “modernization of urban life.” Contemporaries simply noted the city’s drastic changes over a few decades. Particularly important for Uman’s growth was its inclusion in the railway system in 1890, which invigorated local trade.

The city center was developing especially rapidly. Banks and credit institutions opened here, trade developed – temporary shops were replaced by large stores with sumptuous glass windows. Living was becoming more comfortable as well: central streets were increasingly paved, a water supply system was put in place, streets were lit with gas lamps, some buildings and institutions had electricity. Telegraph and telephones came to the city. 

The higher tempo of urban life attracted new people to Uman. In a decade, the city’s population doubled: whereas by the late 1880s Uman had about 16,000 residents, by 1897 that number was 31,000. In the early 20th century population exceeded 40,000 people. People from the villages and towns of the surrounding Kyiv Governorate were among the most active resettlers to Uman. New buildings were erected for those coming in search of work, providing the opportunity to rent or buy living space. The influx of short-term travellers on business promoted the growth of a hotel network. By 1914 the city had fifteen hotels.

As historian Volodymyr Kulikov put it, hotels were the outcome of a “modernizaion of the hospitality industry.” In Uman, like in other towns, they replaced inns. Inns were better suited to those who traveled by horse and needed to let their horses rest, whereas hotels inaugurated the era of railway travel. Hotels introduced new practices – uniformed employees, check in, additional services for guests – that are entirely habitual for the 21st century. 

The building that housed the New European Hotel was a rental house, typical for Uman and other cities of the time – deliberately built for the owners to rent out its sections and premises. The building of the New European Hotel was the property of local merchant Wojtek Fajnsztejn. The hotel occupied the second floor, and had one of the best restaurants in town. The first floor was rented by shops and businesses: in the early 20th century it held a drugstore, a barber’s, a grocery store and a wine store. 

Uman’s economic boom was interrupted by wars and revolutions of the first decades of the 20th century. Soviet authorities nationalized formerly private buildings upon arrival, and state officials took the building  once occupied by wealthy guests. In 1919 the building of the former New European Hotel housed the Uman Military-Revolutionary Committee and its Agitation and Enlightenment Branch. From 1944 through 1956, the building’s second floor held the premises of the City Committee of the Communist Party of the Ukrainian SSR. Some of the building was given to state-owned stores. In 1956 Uman’s Central Library for Adults opened on the first floor, from the side of Nezalezhnosti St.; it is there to this day. From 1991 the building has been shared by various state structures and private institutions.

The complicated history and frequent changes of ownership throughout the 20th and early 21st century have not been kind to the buidling. The approach to its use was utilitarian, without regard for its history as an important heritage landmark. Today the building is in need of renovation and repair. However, to this day, amid the newer neighboring buildings it remains striking and continues to draw attention and tell the story of a special time and an economic boom in the history of Uman.

TEXT BY Tetiana Portnova
ARCHIVAL PHOTOGRAPHY FROM THE Uman Local History Museum

This text is an extended description of an object marked in the urban space as part of a project dedicated to marking ten objects of cultural heritage. You can learn more about the projects and find links for the other 9 objects here.

Відкрий спадщинуДізнавайтесь цікаве про культурну спадщину

Портал створений і підтримується за фінансового сприяння Європейського Союзу. Його зміст належить виключно партнерам проекту ReHERIT та не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу.