Чоловіча гімназія за проектом Владислава Городецького | ReHERIT
  • Чоловіча гімназія за проектом Владислава Городецького
    • Умань , вул. Незалежності, 21

У Російській імперії гімназії були привілейованими середніми навчальними закладами, які вирішували дві основні задачі: готували юнаків до вступу до університету та надавали базову освіту, яка дозволяла працювати чиновником. На Правобережжі, землях колишньої Речі Посполитої, з 1830-х років їх відкривали ще з однією конкретною метою: витіснити польські освітні традиції і поширити освіту – російську за мовою та вірнопідданську за змістом. У багатоетнічному регіоні гімназії мали стати інструментом асиміляції і виховання лояльних підданих імперії.

Російський уряд відкривав гімназії передусім у великих, губернських містах. У менших виникали прогімназії – навчальні заклади, що охоплювали 4 молодші гімназичні класи. Саме така прогімназія виникла в Умані у 1883 році. Спочатку вона працювала в іншому місці, спеціальний будинок для неї було зведено у 1896 – 1897 роках. Проєкт будинку приписують Владиславу Городецькому, творцю відомого київського “Будинку з химерами”. В Умані можна почути, що гімназію було зведено на місці, де раніше стояв графський палац Станіслава Щенсного Потоцького, і що стіни гімназії склали з цегли розібраного палацу. Дослідник Умані, краєзнавець Владислав Давидюк це спростовує і відзначає, що раніше тут стояли окремі господарські будівлі Потоцьких, згодом пристосовані під потреби військового відомства. Де насправді був палац Потоцького, сьогодні достеменно невідомо. Попри наукові спростування, красива легенда продовжує побутувати в Умані: її часто можна почути як від екскурсоводів, так і від місцевих мешканців. Вона додає будівлі гімназії особливого значення та шарму.

У 1896 році навчальний заклад став гімназією, тут вчилися 8 років. Особлива увага приділялася мовам: у гімназії вчили грецьку та латину, російську і церковнослов’янську, французьку та німецьку. При гімназії були спеціальна столярна майстерня, власний оркестр, метеорологічна станція, де учнів вчили стежити за погодою.

Гімназія в Умані була відкрита для всіх станів і конфесій, хоча тут, як скрізь на землях “межі осілості”, діяла дискримінаційна квота: євреї могли складати не більше 10% учнів. Тут спільно навчалися українці, росіяни, поляки, євреї Умані. Серед учнів та випускників гімназії були художник Лев Крамаренко, польський діяч харцерського руху (своєрідний аналог скаутів) Оскар Жавроцький, письменники і поети Микола Бажан та Юрій Смолич, археолог і засновник Уманського краєзнавчого музею Петро Курінний. У 1905 – 1910 роках у гімназії викладав історію і географію Данило Щербаківський – історик, етнограф і фахівець музейної справи, людина, яка згодом багато зробила для збереження музейного спадку України та розвитку вищої мистецької освіти. Щербаківський залучав своїх учнів, а також дівчат з Уманської жіночої гімназії, де він теж викладав, до етнографічних та археологічних досліджень. 

У ХХ столітті рафінована гуманітарна підготовка поступилася виробничій прагматиці. Проте сюди і надалі віддавали своїх синів, сподіваючись для них кращих кар’єрних шансів. Про багатонаціональність Умані свідчить і той факт, що у 1920-х роках, під час політики “коренізації” (радянської політики заохочення розвитку місцевих національностей), в будинку колишньої гімназії діяла Уманська єврейська професійно-технічна школа. У 1930-х роках школу перетворили на технікум механізації та електрифікації сільського господарства (форсовано створювані колгоспи потребували технічних фахівців). Цікаво, що технікум довго наслідував гендерну спеціалізацію гімназії. До початку 90-х на його спеціальності йшли навчатися виключно хлопці.

У 1995 році технікум став агротехнічним коледжем, а у 2010 році він набув статусу структурного підрозділу Уманського національного університету садівництва. Радикальна перебудова ринку праці в Україні та нові запити від абітурієнтів вплинули на набір спеціальностей, які тут пропонують: сьогодні тут можна вчитися не тільки на техніка-механіка і техніка-електрика, але і на програміста, бухгалтера та операціоніста з фінансів та кредиту. До коледжу активно вступають і дівчата.

Авторка тексту — Тетяна Портнова.
Архівне фото: Уманський краєзнавчий музей.
Цей текст є розширеним описом до об'єкта, який промарковано в просторі міста в межах проєкту ознакування десяти об'єктів культурної спадщини. Детальніше про проєкт за посиланням.

Відкрий спадщинуДізнавайтесь цікаве про культурну спадщину

Портал створений і підтримується за фінансового сприяння Європейського Союзу. Його зміст належить виключно партнерам проекту ReHERIT та не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу.