• Тексти

    Франківськ: спадщина, яку треба берегти

    • 07 Квітень, Вівторок

#ФранківськЯкийТребаБерегти — проект активістів з Івано-Франківська про збереження культурної спадщини.
Вже протягом трьох років громадська діячка Марія Козакевич, представниця ГО  NGO «Intellect UA», разом з командою однодумців реалізує проект #ФранківськЯкийТребаБерегти. Вони працюють заради того, щоб зберегти і зробити цікавою, популярною і потрібною культурну спадщину міста.  

Початок 

Усе починалося зі звичайного фотографування об’єктів, викладання матеріалу у фейсбуці, створення групи #ФранківськЯкийТребаБерегти. Згодом ми зрозуміли, що просто фотографування не матиме впливу на стан старовинних дверей. За останні роки близько 15% дверей в Івано-Франківську зникло, проте нашій команді вдалося з тих 15% частину дверей повернути до життя.

Ми шукали двері у підвалах, подвір’ях, також шукали майстрів, які могли б допомогти. Ті в свою чергу швидко відгукнулися. Ми працюємо з досвідченими фахівцями, які мають по тридцять років досвіду у ковальській, столярській, вітражній справі. Двері — це своєрідний конструктор: дерев’яну частину реставрують столярі, металеві решітки чи фурнітуру — ковалі, а вітражі і засклення робить інший майстер. Деколи треба і ліпнину поправити, це завдання скульпторів. Ми одразу знайшли однодумців, і небайдужих і взялися до роботи.

Спочатку спілкуватися з мешканцями було важко, вони не розуміли цінності і не знали, навіщо потрібно реставрувати криві недоглянуті двері, якщо їх можна замінити пластиковими. Проте коли ініціатива набула розголосу, люди самі зверталися за допомогою в реставрації.

Робочі будні

Ми працюємо в двох напрямах: рятуємо двері та популяризуємо дбайливе ставлення. Насправді, мова йде не тільки про двері, ми говоримо про збереження вікон, інших архітектурних елементів: карнизів, балконів, які падають або руйнують старий будинок. Ми формуємо розумне ставлення до архітектури, як до обличчя міста, бо воно, на жаль, було відсутнє.

Займаємося різноманітними акціями, подіями, зустрічами, створюємо інформаційні стенди, розробляємо сувенірну продукцію: магніти у формі реальних дверей, листівки, розмальовки-календарі, дитяча настільна гра про архітектуру. Ми проводимо екскурсії локаціями, де були збережені автентичні двері, з якими працювали. Зараз відкриваємо велику виставку про архітектуру й історію Івано-Франківська до дня народження міста в травні в Палаці Потоцьких. Сподіваємось, що ця подія дасть необхідний поштовх для створення «Музею міста».

Також ми робили розмальовку і календар «Казкова вежа» для дітей. Це був повноцінний творчій набір з можливістю малювати, вирізати ножицями вежу і наліпки з вікнами та дверима. Разом з професійним ілюстратором зробили гру “Парочки” (за зразком гри «memories», коли треба дві пари картинки знайти). Тут ми використали  різні архітектурні елементи:вікна, двері, балкони, ліпнину.

Варто сказати, що всі ілюстратори, реставратори, майстри і партнери — місцеві активні громадяни. Я займаюсь цим на громадських засадах, і наша команда постійно у пошуках коштів, щоб оплачувати послуги майстрів та реставраторів. Тож ще один напрямок роботи нашої — це пошук фінансування. Усією організаторською роботою (спілкування з мешканцями, пошук коштів, комунікація з департаментом освіти і культури, написання науково-реставраційної документації) — займаюся я разом з чоловіком. У нас є різні джерела фінансування: від мешканців, підприємців, також ми виграємо гранти, одні двері відреставрували за кошти обласного бюджету, декілька дверей відреставрували за кошти міського бюджету.

На цей момент наша команда вже відреставрувала 26 дверей, ще 3 зараз на реставрації, 17 віконечок в Казковій вежі в дитячій обласній бібліотеці було втрачено і тільки 3 вдалося зберегти з цих 17 штук. Відновили вітражі, зробили прожекторне освітлення вежі і тепер вікна гарно підсвічуються.

Археологічна знахідка

Влітку 2018 року ми мали цікавий досвід археологічних досліджень. Під час проведення реконструкції центральної частини міста знайшли частину муру колишньої Станіславівської фортеці. Місцем, з якого все починалося у XVII столітті, була велика фортеця, побудована у стилі часів Ренесансу. Навіть турки не змогли взяти місто, проте фортеця фактично вся була знищена — її за часів Австро-Угорщини  розібрали, залишився лише один бастіон, де зараз розташована галерея. Вся підземна частина була забрукована, заасфальтована, ніхто про неї не знав і не вивчав. А коли проводили реконструкції цієї вулиці, копнули трохи глибше і натрапили на фундамент однієї з в’їзних брам у місто. Міська влада хотіла закопати все назад, але наша ініціатива вчасно відреагувала разом з археологами, краєзнавчим товариством, і ми просто на громадських засадах приблизно 2 місяці проводили свої розкопки.

Взагалі це цікава історія, бо приєдналися до роботи і люди ззовні, волонтери. Люди пригощали археологів кавою, обідом чи склянкою води, коли було спекотно. Організували огородження, МНС ставила тент, щоб можна було сховатись від сонця. Цікаве вийшло у нас об’єднання. Та територію довелося закопати на зиму, фундамент, глибиною близько 4-5 метри, законсервували. Зараз маємо проект про подальшу роботу з місцем — створення громадського простору, щоб люди могли оглядати археологічну спадщину. Проект ще ніхто не затверджував, є тільки пропозиція від нашої організації для міської ради. На жаль, наразі міська влада пасивно ставиться до проекту і брама так і стоїть засипана та загороджена.

Виклики

Під час роботи над проектом виникає складність з архівними документами, які б допомогли краще відреставрувати первинний вигляд дверей. Багато архівів втрачено, ніхто не знає, де можуть бути копії і чи є вони взагалі. Здебільшого дуже складно знайти якусь інформацію не тільки про двері, а й про будинки чи архітекторів, які це все будували. Ми завжди шукаємо як вийти з тої чи іншої ситуації. Десь бачимо, що має бути ковка на дверях, а ковки немає, тож шукаємо ковані елементи на балконах, огорожах,  перилах всередині будинку і відтворюємо їх. Так само і зі скляними елементами, яких на дверях не лишилося, але скляні елементи залишились на вікнах. Є випадки, коли не вистачає декоративних елементів на дверях, то вивчаємо той період часу і характерні риси будування.

Музей Івано-франківська

На початку травня в рамках фестивалю «Карпатський простір» ми організовували виставку, яка, маю надію, переросте в постійну.

Справа в тому, що у Франківську поки що немає музею міста, а ми хочемо зробити цікавий, сучасний, інтерактивний музей. Ми розуміємо, що всі архітектурні елементи, які люди викидають або повністю руйнують будинки — це наслідок того, що немає традиції збереження культурної спадщини. Нам потрібен дім матеріальної спадщини, де б люди могли просто прийти, ознайомитись, щоб їм розповіли про унікальність і оригінальність нашого міста.

Архітектура і історія дуже важливі для того, щоб бути свідомим громадянином. Звідси  починається відповідальність містян за своє місто. Потрібно просто почати говорити. Зараз я спостерігаю у групі в фейсбуці, яка існує вже 3 роки, що люди починають цікавитися архітектурою, елементарно починають її просто помічати. Ми можемо щодня проходити і не піднімати голову, не звертати увагу на архітектуру навколо. А тепер у людей з’явився інтерес до того, вони фотографують елементи будинків. Так зароджується любов та повага до міста. Найбільша мета, яку ми собі ставимо в проекті — закохати містян у своє місто. Тому що коли ти любиш — тоді ти бережеш.

Музей Івано-Франківська («МІФ») пропрацював пів року, користувався великою популярністю у містян та гостей, та зараз зачинений, бо не має постійного приміщення для експозиції.

Текст: Владислав Рудий
Фото: facebook «Франківськ який треба берегти»

Відкрий спадщинуДізнавайтесь цікаве про культурну спадщину