Уманський краєзнавчий музей розташовано у колишньому будинку лікаря-терапевта Матильди Піотровської, в якому проживала її родина, а також вона здійснювала прийом пацієнтів.
Уманському краєзнавчому музею понад 100 років. Спроби заснувати у провінційному місті музей були відомі ще у XVIII cт. при василіанській школі. Наступну серйозну спробу відкрити історичний музей зробив у 1907 р. учитель місцевої чоловічої гімназії Данило Щербаківський. Його учень Петро Курінний втілив у життя ініціативу вчителя. 15 жовтня 1917 р. вважається офіційною датою відкриття музею в Умані, який знаходився спочатку у приміщенні 1-ї Селянської української гімназії ім. Бориса Грінченка на вул. Садовій, 16, а потім – у приміщенні колишнього арештного будинку на вул. Ломоносова, 5.
Радянська влада по-різному використовувала цю споруду, і тут розташовувалися різні установи: у жовтні-грудні 1920 р. – Управління формуваннями (Упраформ) і політвідділ Упраформу 14-ї армії; у січні-вересні 1921 р. – штаб і політвідділ 45-ї стрілецької дивізії; з осені 1921 р. – штаб і політвідділ 3-го кавалерійського корпусу. З кінця 1924 р. тут розмістився краєзнавчий музей, у 14-ти кімнатах якого були розташовані відділи: археологічний, соціально-історичний, відділ старої Умані, картинна галерея (кімната італійського, старонімецького, польського і новішого західного малярства), відділ культової старовини, кабінет стародруків, бібліотека. Саме тоді музей став державним і отримав назву «Соціально-історичний музей Уманської округи».
У 1935 р. музей реорганізували у Міжрайонний науково-дослідний краєзнавчий музей, який мав охопити 15 навколишніх районів для проведення музейної роботи. За історичною і художньою цінністю фондового зібрання і науковим потенціалом його працівників він був провідним серед такого типу музеїв радянських часів. Наукові співробітники досліджували історію краю, проводили археологічні розкопки власними силами і разом з експедиціями Академії наук УРСР внесли нове в історичну науку. Відомі імена дослідників-музейників: Данило Щербаківський, Петро Курінний, Хрисанф Ящуржинський, Микола Біляшівський, Микола Комарницький, Василь Стефанович, Ольга Діденко, Надія Суровцова, Григорій Храбан та ін.
Під час німецької окупації приміщення музею, а саме флігель, мезонін, склад із фондами були повністю зруйновані під час бомбардування міста 1941 р. У полумʼї загинуло понад 1000 одиниць зібрань історика Хоткевича та Жолкевського, документи Потоцьких, Книга Барської конфедерації, епістолярії, документи. Частина експонатів була вивезена П. Курінним до Німеччини (оцінки цього факту неоднозначні): 300 картин, серед яких роботи видатних художників Яна Матейка, Бернарда Строцці, Айвазовського, 5 офортів Рембрандта, стародруки й рукописні книги, унікальна старовинна шафа, зроблена у Гданську 1556 р.
Кількість втрачених експонатів становила 12 436 одиниць вартістю 7 млн. крб. за цінами 1945 р. Завдяки копіткій праці музейників та громадян міста поступово відновлено фонди, на садибі музею зведено цегляну одноповерхову прибудову. 1 червня 1944 р. музей було знову відкрито для відвідувачів. Згодом у звʼязку з розширенням експозиції на першому поверсі влаштували круговий обхід. У 1963 р. обласне управління культури завершило будівництво другого поверху, де було створено 6 експозиційних залів. Краєзнавчий музей в Умані відіграв значну роль у розвитку історичного краєзнавства на Черкащині у 1960 – 1980-х рр., попри те, що його наукова, експозиційна, культурно-освітня робота зводилася до пропагування комуністичного ладу в державі й усього, що із ним повʼязане. На зламі століть та ідеологій музей, окрім відділів природи, історії, картинної галереї, мав ще такі – музей діячів літератури і музей побуту Уманщини, а у вересні 2005 р. відкрили для відвідувачів музей-квартиру громадської діячки Надії Суровцової. Тож, сьогодні музей має ще 3 відділи: Художній музей (Картинна галерея), Музей-кврартиру Н.В.Суровцової та Музей культури та побуту Уманщини.
