Будівля Вищого міського народного училища (сьогодні – Уманський гуманітарно-педагогічний колледж ім. Т.Г. Шевченка) символізує об’єднані зусилля уманської громади на ниві поширення освіти серед населення наприкінці ХІХ-початку ХХ ст.
Розпочало свою роботу Уманське міське двокласне училище для хлопчиків і дівчаток в одному з будинків василіанського монастиря ще у 1869 р. Щоб навчатися в закладі, потрібно було здати іспити, адже попит від самого початку був надзвичайний. Тож у 1890 (1892) р. на вул. Миколаївській для нього було споруджено нову двоповерхову будівлю, яка є сьогодні пам’яткою архітектури. З 1913 р. чоловіче і жіноче двокласні міські училища реогранізовано чотирикласні вищі навчальні училища. У 1914 р. – вище начальне училище для хлопчиків. Революційні події 1917 р. зумовили припинення діяльності училища. У приміщенні навчального закладу розмістився особовий склад ЧОП (частин особливого призначення). У березні 1918 року на базі училища було засновано учительську семінарію імені Т.Г. Шевченка.
У 1919 р. семінарію було переведено до Тального і розміщено у маєтку графа Шувалова. У 1921 р. семінарію було реорганізовано у Вищі педагогічні курси. 1 вересня 1923 р. курси знову переведено до Умані, але лише у 1925 р. вони розмістились у стінах нинішнього педколеджу і були перетворені у педагогічний технікум, що мав статус вищого навчального закладу. В роки окупації Умані було знищено все обладнання закладу, бібліотеку, серйозної руйнації зазнали приміщення навчального корпусу та гуртожитку, які використовувались в ті часи як склади, лазарет, стайні для коней. У квітні 1944 р. педагогічний технікум поновив свою роботу і з цього моменту отримав назву Уманське педагогічне училище. 2005 р. ознаменувався перетворенням училища на гуманітарно-педагогічний коледж.
У навчальному закладі в різні часи навчалися представники різних етнічних спільнот і конфесійних громад, які мешкали не лише в Умані, а й в повіті. У березні 1918 р. на базі училища було засновано учительську семінарію імені Т. Г. Шевченка, першим директором якої став Максим Орленко.
Серед випускників училища Герої праці та війни, відомі письменники, діячі культури, академіки, доктори і кандидати наук, громадські діячі: Радзієвський С.І. – генерал-лейтенант, навчався у 1936-1939 рр.; Ковганюк С.П. – письменник, лауреат премії ім. М. Рильського; Зелінський П.Є. – кандидат мистецтвознавства. В різні роки в стінах цього закладу навчалися: перший секретар спілки письменників України І.Ю. Кулик, заступник глави уряду, нарком освіти України Ф.А. Редько, доктор історичних наук, академік П.М. Шморгун, доктор педагогічних наук Л.В. Артемова, дитяча письменниця М. Познанська, письменники Г. Полянкер, В. Штангей, М. Бойченко, Ф. Півторак, А. Сторожук.
