У часи військових поселень з ініціативи військової адміністрації було збудовано цегляну однокупольну церкву із дзвіницею і освячено на вшанування Святої Трійці. Причт церкви при відкритті складався з 7 осіб: двоє священиків, один диякон, двоє псаломщиків, паламар і просфорня. Всі разом вони отримували на рік з каси військових поселень 441 руб. 43 коп. Іншим джерелом прибутків була церковна земля у 42 десятини: присадибної 3 дес., орної 30 дес., сінокосу – 9 десятин. За рахунок розбудови Івангородського передмістя парафія Свято-Троїцької церкви зростала і церковне приміщення було визнане затісним.
Церковною радою було вирішено добудувати і розширити будівлю. Для збору коштів на будівництво було створено церковно-приходське товариство опіки. Скарбником парафіяни обрали Петра Курінного. На гроші, зібрані товариством опіки, перебудова храму була здійснена на початку 1902 р. – добудовано два нових престоли. Декретом Українського радянського уряду у 1919 р. церква остаточно була відокремлена від держави, і церковні землі, будівля і все майно перейшло у власність держави. 4 липня 1922 р. Уманський волосний виконавчий комітет затвердив розпорядження про вилучення церковних цінностей з православних храмів і передачу їх у державну власність, а також про державну реєстрацію церков і укладання договорів оренди приміщень. 7 липня 1922 р. парафіяни Свято-Троїцької церкви зареєстрували храм в Уманського волосного нотаріуса, заплативши 4 млн. рублів державного мита, а з храму в той же день були вилучені всі церковні цінності. На початку 30-х років ХХ ст. настоятелем Свято-Троїцької церкви служив протоієрей Федір Сікорський, який при закритті церкви зберіг печатку Свято-Троїцької церкви і заповів внукові Дмитру Шуйському повернути печатку храму. Заповіт виконала його дочка Людмила Шуйська при відновленні у 1993 р. служби в храмі.
Після закриття церкву було перебудовано спочатку у клуб, а згодом у комору для зберігання зерна. Під час окупації німецька влада дозволила відновити богослужіння. У 1945 р. церква знову була закрита і згодом у ній розмістилася контора кінопрокату. Згідно із Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Указом Президента України від 4 березня 1992 р. № 125 новоствореній релігійній громаді Св.Трійці передавалась безоплатно у власність культова споруда на Івангородському передмісті. Проте громада ще довго боролась за звільнення приміщення конторою кінопрокату і збирала кошти на відновлення храму. 7 січня 1993 р. після майже півстолітньої перерви в стінах храму відбулося святкове різдвяне богослужіння, але храм ще продовжують облаштовувати і добудовувати. Храм Святої Трійці на Івангородському передмісті належить до Української православної церкви Київського патріархату. Історія його відродження яскраво ілюструє боротьбу частини релігійної спільноти міста за відновлення Української помісної церкви.
