Рішенням Уманської міської ради за № 533 від 12 листопада 1952 р. Уманському технікуму кооперативної торгівлі на цьому місці було виділено земельну ділянку для будівництва гуртожитку. Наприкінці 1954 р. тут розпочалося будівництво триповерхового гуртожитку для учнів технікуму. Замовник - Уманська міська рада, проектант - Київський облпроект. До серпня 1955 р. будівельниками було перекрито перший поверх і мулярна бригада М. Місіхіна приступила до кладки стін другого поверху. Станом на 15 січня 1956 р. стіни другого поверху було вимуровано. Проте будівництво на певний час довелося припинити, оскільки за проектом передбачався вибір із двох варіантів перекриття: один для лісових районів – дерев’яне перекриття, другий – для нелісових (збірне залізобетонне перекриття).
Київський облпроект під час прив’язки будинку не врахував місцевих умов і прийняв варіант перекриття із залізобетону. А оскільки в умовах Умані подібні конструкції не виготовлялися, то незабаром підрядник кооперативного технікуму – Уманська будконтора ОСС – змушений був припинити роботу. Щоб вирішити цю проблему, міська рада прийняла рішення про продовження будівництва з використанням дерев’яного, а не залізобетонного перекриття, зокрема під час будівництва третього поверху, а також зобов’язала будівельників пришвидшити темпи робіт із метою закінчити будівництво у 1956 р. До вересня 1956 р. будівлю майбутнього гуртожитку було зведено і бригада штукатурів під керівництвом В. Зеленського з 1 вересня приступила до штукатурки фасаду. Робота була складною, бо окрім звичайного штукатурення потрібно було навести і деталі-прикраси: карнизи, портал. З цим завданням штукатури успішно впоралися, виконуючи щоденно по півтори норми.
У різні роки тут були готель "Кодак", навчальні приміщенні та житлові кімнати Уманської філії Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу.
У будинку в напівпідвальному приміщенні з лютого 1958 р. розмістилася студентська їдальня. Навесні 1957 р. від вулиці Пугачова (нині - вулиця Садова) було відкрито міську їдальню «Берізка». Ця їдальня була підприємством навчальної практики учнів кооперативного профтехучилища. У їдальні було два зали, менший призначався для дієтиків. Внутрішнє художнє оформлення нагадувало картину березового гаю. На місці колишньої їдальні зараз знаходиться кафе «Пан Кабан».
В жовтні – листопаді 2018 р. виконані ремонтні роботи фасадів будівлі.
Свого часу тут стояв двоповерховий будинок, на першому поверсі якого знаходилася крамниця Т.А. Губанова. Н.В. Суровцова згадує: «…там продавалися музичні інструменти, дитячі забавки та лубочна література: розмальовані книжечки найгіршого ґатунку щодо виконання та змісту. Крамниця користувалася попитом жителів навколишніх сіл та передмість міста, бо до інших крамниць ходили тільки службовці, пани та невеличка кількість інтелігенції. Поруч крамниці містилася майстерня єврея-палітурника. У Губанова продавали дешеві і дуже популярні тоді забави – коники на дощечках з колесами. Коні були з пап’є-маше, розмальовані сірими та чорними яблуками, хвіст був з мочалки. Коштували вони десять, п’ять і три копійки». Власником цієї споруди був пан Канафойський, або як його ще іноді називали Конофайський, Конофальський. До 1911 р. тут знаходився магазин із продажу золотих і срібних речей Янкеля Ойфи. У 1911 р. – магазин продажу хутра М. Рубінштейна, нотаріальна контора Захарія Івановича Краковецького. У 1912 р. тут була друкарня «Прогрес», власником якої був Є. Розенфельд, у його друкарні з 30 липня 1912 р. випускалася «Скверная газета». У 1913 – 1915 рр. знаходився посудний магазин Х.Б. Серебрєнніка, а також магазин Г.З. Іванової з продажу книг та паперових приладь. У червні 1917 р. у будинку розмістилося бюро союзу друкарських справ. З 13 вересня цього ж року в одному з приміщень знаходилася редакція газети «Свободный голос». З 25 березня 1919 р. у квартирі нотаріуса Доманицького розмістився комісаріат юстиції. У 1920 р. в друкарні за цією адресою виходила газета «Вісті уманського повітового ревкому». До Другої світової війни в будинку і приміщеннях, що входили в комплекс тютюнової фабрики, випускали цигарки (папіроси) «Мотор» і «Планер». Під час війни будинок було зруйновано.
