У 1825 р. тут проживав декабрист Сергій Волконський з дружиною Марією Волконською (з роду Раєвських). Споруджений у 1825-1826 рр. цей дерев’яний будинок у минулому з фасаду був прикрашений колонами, мезонін мав балкон. Мезонін на початку 1960-х рр. ще зберігся, але споруда так була занедбана, що його довелося розібрати. Зараз – це невеликий одноповерховий цегляний будинок, немає ні колон, ні балкона.
Після арешту Волконського у січні 1826 р., будинок було добудовано останнім власником Умані графом Олександром Потоцьким. У ньому, тобто подалі від старого палацу (а той знаходився на місці нового навчального корпусу агротехнічного коледжу), розмістилися музиканти, щоб своїми тренуваннями не порушувати спокій вельможі міста. У 1853 р. в будинку, оточеному високими густими акаціями, проживали дивізійні генерали. У 1882 р. у будівлі розміщувалося управління повітового військового керівництва з приміщенням писарів і школою неокремого кадру 128-го запасного піхотного батальйону. На початку ХХ ст. тут була квартира для командира полку. У 1904 р. проживав командир 175-го піхотного Батуринського полку полковник Микола Рєщіков. У грудні 1975 р. було встановлено пам’ятний знак декабристам. Автори – член Спілки художників РРФСР скульптор А. Хрящевський і архітектор П. Клименко. Пам’ятний знак має вигляд гранітної стели на постаменті, що складається з двох блоків. На стелі зверху напис: «Декабристы – это наша национальная гордость»; нижче – барельєфне зображення п’ятьох декабристів, під яким текст: «В городе Умани в 1819-1826 гг. находился на военной службе один из организаторов Южного общества декабристов Сергей Григорьевич Волконский»: Внизу стели напис: «Установлено в честь 150-летия со дня восстания». Після реконструкції будівлю віддали дитячо-юнацькій спортивній школі.
