Умань у кінці XVIII – на початку ХХ ст. була певною мірою єврейським містечком (штетлом). Єврейська громада мала у місті синагоги, громадську школу (Талмуд-Тору), школи грамоти (хедери), приватне чоловіче та два жіночих училища, безліч крамничок і бібліотеку.Однозначно сказати, хто був власником будинку, важко. Це міг бути і будинок Розенфельда, у якому в березні 1914 р. було відкрито мануфактурний і суконний магазин І. Аксельруда, і будинок І. Фефера, а можливо, і Вуля.
У міжвоєнний період у будинку знаходилися класи початкової школи №10 (єврейська). У післявоєнні роки тут був цех артілі інвалідів, де випускали синьку. З 1956 р. тут розмістився кондитерський цех міськхарчокомбінату. У 1957 р. цех випускав карамелеві подушечки. З 50-х рр. ХХ ст. на першому поверсі, де зараз магазин «Мисливець», була майстерня з ремонту взуття. Другий поверх з 60-х рр. ХХ ст. належав міськрайпобуткомбінату. З 1 січня на його базі створено Уманську фабрику індпошиття і ремонту одягу. 1 березня 1993 р. фабрику реорганізовано в орендне підприємство «Інпо», від 4 січня 1999 р. – в ТОВ виробничо-торгову фірму «Інпо». Зараз по центру будівлі на першому поверсі знаходиться фотосалон, а поруч магазин «Рибалка».
