6.10.2026, 14:00-19:00 / Підволочиський краєзнавчий музей імені Омеляна Ковча
Двадцятитомний “Тлумачний словник української мови” визначає містечко як групу житлових або службових будинків, об’єднаних за своїм призначенням, і територію між ними. Історики зазвичай звертаються до року надання поселенню маґдебурзького права, шукають документи про будівництво визначних індустріальних об’єктів та вдивляються в постаті його засновників. Письменники ж намагаються зловити характерну атмосферу містечка, часто романтизуючи його щоденність. А як відчувають його жителі?
Під час цієї фасилітованої розмови звернемо увагу на дві ролі — дослідника-мешканця та мешканця-дослідника. З увагою до особистих досвідів спробуємо разом подумати, що ж таке містечко. Що визначає його ритми і характери? Що ми згадуємо насамперед, коли розповідаємо про події та людей у ньому? Які маємо улюблені місця і як пролягають щоденні маршрути?
Для спостерігача зовні Підволочиськ відомий Збручем, по якому йшов кордон між імперіями Романових і Габсбургів, пізніше Польщі й УРСР, й мостом на ньому, ринковою площею та кам’яницями, залізничним вокзалом і будинком Громницьких, костелом та церквами, синагогою та мацевами на старому єврейському цвинтарі. Тут століттями жили, працювали, сварилися, мирилися, одружувалися містянки і містяни різних національностей та конфесій. Деякі його постаті більш відомі, як-от Ісраель Ельдад, Герман Кестен чи Лідія Винничук; їхні біографії написані, а у Вікіпедії створені окремі сторінки.
Однак історія містечка є неповною без історій пересічних людей — тих, які сповнювали Підволочиськ своїми досвідами. Їхні архіви часто лежать на книжкових стелажах або між наборами красивого посуду в серванті. Плівки, листи, листівки, надруковані фотографії розповідають і додають нюансів до загальновідомих історій. Вони долають роки, переносячи нас у спогади, віддалені на десятиліття, а навіть століття. Проте їхня матеріальність не настільки довготривала. Оцифрування є одним із методів збереження цих унікальних матеріалів, а усні свідчення, які встигли записати, стають джерелами, що заповнюють важливі прогалини.
Зустріч водночас є запрошенням ділитися персональними історіями зі шаф та пропозицією безкоштовно оцифрувати приватні архіви: фотографії на міській площі, на робочому місці у школі, лікарні; зафільмовані кадри сімейних подій, відпочинку та міських святкувань на кіноплівках 8 мм чи 16 мм. Це можливість зберегти недавнє минуле та поділитися власними історіями.
Організатори: Центр міської історії, Підволочиський краєзнавчий музей імені Омеляна Ковча за сприяння Тернопільської обласної державної адміністрації.
ПРОГРАМА
14:00 — Мешканці, маршрути, миті: розмови про Підволочиськ
14:00-19:00 — Лабораторія оцифрування домашніх фотографій та слайдів, запис усних розповідей
Подія відбудеться в межах виставки та супровідної публічної програми “З місця на місце: історії з розпорошених архівів“, що є частиною проєкту “REHERIT 2.0: Спільна відповідальність за спільну спадщину“. Проєкт “REHERIT 2.0” реалізується Центром міської історії та Центром “Регіональний розвиток” Агенції економічного розвитку PPV за фінансової підтримки Європейського Союзу.
