«Простір синагог у Львові» — одна з перших спроб реалізувати громадський простір як спосіб пам’ятання. Процес його створення — складний, тривалий, багатовекторний, проте саме дискусії та обговорення проблематики пам’ятання стали хорошим прикладом для України, де такої практики дуже бракує. Крім цього, це ще й один із перших прикладів відходу від традиційного та фігуративного стилю пам’ятання про складані сторінки в історії.
Кейс «Простір синагог у Львові: як створити громадський простір у форматі місця пам’яті про складну спільну спадщину» підготовлений для проєкту «ReHERIT: спільна відповідальність за спільну спадщину»