Запрошуємо на показ фільму “Zuza i Lusia” (“Зуза і Люся”, 2016) режисерки Марії Штаубер та розмову про досвіди та траєкторії Зузанни Ґінчанки за участі Ірини Захарчук, Олени Шульги й Інни Золотар. Цією зустріччю продовжуємо публічну серію “Плетива спадщини” проєкту “REHERIT 2.0: Спільна відповідальність за спільну спадщину”.
- 12 жовтня 2025 року о 14:00;
- Мистецький цоколь Рівненської обласної філармонії
Зузанна Ґінчанка є однією з найяскравіших поеток міжвоєнної Польщі. Вивчала педагогіку на Гуманітарному факультеті Варшавського університету. Належала до кола “Скамандра”, поетичної групи, створеної навколо однойменного часопису, що виходив у Варшаві в 1920-30-х роках. Товаришувала з Юзефом Лободовським, Юліаном Тувімом, Вітольдем Ґомбровичем. Була постійною гостею відомої кав’ярні “Мала Земянська”. Окрім “Скамандри”, публікувалась у часописі “Wiadomości Literackie” та співпрацювала із сатиричним журналом “Szpilki”.
Поезія Ґінчанки глибока, смілива, інтимна. Свої перші вірші Зузанна написала й опублікувала в Рівному. Рівне — місто дитинства Ґінчанки, куди її батьки переїхали з Києва невдовзі після її народження. Це багатоголосе мультикультурне пограниччя, яке будується і модернізується, конфліктує та домовляється, плекає традиції та водночас намагається йти в ногу з часом. Хоч, для багатьох сучасників поетки Рівне – це провінція.
Виростаючи в асимільованій єврейській родині, Зузанна Ґінчанка обрала польську культуру для реалізації власних літературних амбіцій. У колі її спілкування були люди з різним походженням та (не)очевидними виборами ідентичності. Пам’ять про Ґінчанку зараз – це декілька біографій, виставки, камінь српотикання, багато світлин та лише одна збірка поезій, видана за життя Ґінчанки у 1936 році.
У фільмі “Zuza i Lusia” про Ґінчанку розповідає її подруга Люся Штаубер своїй доньці Марії Штаубер. Люсі, на відміну від Зузанни, пощастило пережити Другу світову війну та Голокост. Це фільм-спогад, де показані місця, час і люди Ґінчанки через фотографії. Проте це голос ззовні. А от, де почути голос самої Зузанни, як в “провінції” формуються емансиповані поетки, та врешті-решт, яке місце Ґінчанки в нашій культурі — про це та інше рефлексуватимемо під час події.
Фільм був створений Фондом Польського Сучасного Мистецтва. Дякуємо за можливість його показу у межах серії “Плетива спадщини”.
“Плетива спадщини” — публічна програма проєкту “REHERIT 2.0: Спільна відповідальність за спільну спадщину“. “REHERIT 2.0” реалізується Центром міської історії та Центром “Регіональний розвиток” Агенції економічного розвитку PPV за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Ця публікація була створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її наповнення є винятковою відповідальністю партнерів проєкту “REHERIT 2.0” і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
Використане фото: фрагмент експозиції виставки Центру міської історії “Зузанна Ґінчанка. Тільки щастя – це справжнє життя” (2018) / Богдан Ємець
