29 та 30 січня учасники тренінгової програми “Спадщина: проєкти, які змінюють громади” презентували свої ідеї розвиткових ініціатив у Львівському культурному хабі, а наші експерти надали коментарі та рекомендації для подальшої роботи. Це були ідеї освітніх платформ, реновацій шахт, розвитку бюро спадщини, творчих резиденцій й тощо. Серед локацій учасників були архітектурні об’єкти, археологічні ділянки та індустріальна спадщина, музеї, заповідники, замки та монастирі.
У проєкті REHERIT 2.0 ми працюємо з посиленням ролі спадщини як спільного надбання для місцевого економічного розвитку громад. Так, тренінгова програма розпочала низку активностей проєкту, спрямованих на розвиток компетенцій фахівців у сфері спадщини та культурного менеджменту. Зокрема, як розробляти розвиткові ініціативи, що охоплюють/поєднують кілька проєктів та системно впливають життя громади, працюють зі спадщиною як ресурсом.
Програма тренінгів була організована спільно командами Агенції економічного розвитку PPV та Центру міської історії й об’єднала офлайн у Львові 50 учасників з 14 регіонів України.
Ключове з тренінгів
- Чому розвиткова ініціатива, а не лише окремі проєкті? Таких підхід передбачає об’єднання кілька проєктів однією спільною метою, щоб забезпечити значний економічний ресурс для розвитку регіону. Наприклад, це можуть бути самоокупний культурний центр, відреставрований маєток чи сильна локальна ідентичність. Розвиткові ініціативи бувають об’єктоцентричні, досвідоцентричні, просвітницькі та сенсотвірні.
- Чому спадщина? У контексті концепцій регіонального сталого розвитку культурна та природна спадщина розглядаються як ключовий компонент територіального капіталу, що формує унікальні конкурентні переваги конкретної території. Культурна спадщина — це своєрідний маркер території, що виокремлює її на фоні аналогічних регіонів, сприяє підвищенню її привабливості, статусу на національному та міжнародному рівнях.
- Міфи і реальність: існує поширене уявлення про спадщину як про маловідоме минуле та історію, й варто про неї розповісти – як це привабить туристів. Проте насправді, культурна спадщина — це актив території та ресурс для її розвитку в майбутньому. Вона потребує ефективного управління, створення умов доступності та якісної комунікації для позитивного впливу на життя громади.
- Управління культурною спадщиною — проактивна система, яка розглядає культурну спадщину як стратегічний ресурс для сталого розвитку суспільства та економіки. Управління інтегрує спадщину в сучасне життя і, відтак, може передбачити приватну модель управління, модель участі громади, модель державно-приватного партнерства, модель управління через інвестиційні договори або державну модель управління.
- Культурна спадщина часто залишається невидимою для громади в якій вона розташована/локалізується через різницю в культурному капіталі громади та професійного кола істориків, художників, діячів культури. Простіше кажучи: часто громади зосереджені на інших свої потребах й тому важливо, щоб проєкти підтримували видимість культурної спадщини. Діалог з громадою можна будувати через промоцію подій, туризму чи культурних продуктів. Також можна комунікувати спадщину як процес, а не “готовий об’єкт” для трансляції.
- Як працювати з конфліктною історією? Війни, втрати, репресії, геноцид та інші травматичні події внаслідок яких виникла сенситивна культурна спадщина. Робота з такими об’єктами та історією потребує уваги та чутливі, проговорення травм яке не переходить у ретравматизацію.
- У сучасних підходах спадщина розглядається не лише як набір матеріальних об’єктів, а як процес взаємодії. Це означає, що вона завжди про інтерпретацію: які історії розповідаються, що вважається вартим збереження, а що залишається поза увагою. Тож у роботі зі спадщиною важливо поставити такі питання:
- Межі спільноти: хто “свій” і хто “інший” у нашому місті чи суспільстві?
- Конфлікти і пам’ять: що робити з “не зручною” спадщиною: слідами колоніальних чи імперських практик?
- Соціальна справедливість: чиє минуле ми зберігаємо, а чиї історії залишаються невидимими
Партнерства у сфері локальної історії та культури можуть бути різними:
- За тривалістю: короткі ситуативні для розв’язання конкретних проблем та сталі програми й інституційні рішення.
- За темами: зосереджені на об’єктах спадщини або на нематеріальній спадщині, спрямовані локальну історію та пам’ять, загальнокультурні ініціативи.
- За секторами: держава, громада, бізнес, міжнародні організації.
- За масштабом і охопленням: локальні, міжрегіональні, міжнародні.
- За форматом ініціативи: подієві/проєктні — одноразові чи серійні заходи, розвиткові/інституційні — тривалі інституційні рішення.
- За механізмом ініціювання: волонтерські, інституційні, гібридні.
Поширені помилки в управлінні культурною спадщиною:
- дискреція (одноосібні рішення, що заохочують лобізм та корупцію) замість прозорості та чітких критеріїв;
- брак комплексного планування та комунікаційні прогалини;
- брак співпраці з приватним капіталом – через нестачу мотивації та різні застереження пам’ятки не передаються в управління приватному інвестору;
- ігнорування потреб громади.
Донори та програми, які підтримують проєкти в сфері культурної спадщини та культури:
- Creative Europe 2026
- ZMINA:Resilience від Ізоляції
- “Культура, творчість та інклюзивне суспільство” від Horizon Europe
- Транскордоні проєкти Interreg NEXT Hungary – Slovakia – Romania – Ukraine (2021–2027) та Interreg NEXT Poland – Ukraine (2021–2027)
- Гранти від проєкту REHERIT 2.0 (буде оголошено згодом)
- Український фонд культурної спадщини (запуск конкурсної програм у 2026 р.)
- Приватні фонди: ALIPH Foundation (охорона спадщини в кризових регіонах), Mellon Foundation (гуманітаристика, музеї, консервація), Getty Foundation (консервація, музеї, спадщина).
Тренери та тренерки програми “Спадщина: проєкти, які змінюють громади”:
- Володимир Воробей — розвиткові ініціативи;
- Ольга Сагайдак — культурні політики та менеджмент культурної спадщини;
- Олександра Кривень та Ольга Сагайдак — партнерства у сфері культурної спадщини;
- Марія Кравченко — культурна спадщина та економічний вплив;
- Іванна Качмарик-Ярема — фінансування;
- Людмила Гекалюк та Наталія Цимбал — моделі управління культурною спадщиною в громадах;
- Павло Богайчик — моделі управління культурною спадщиною в громадах;
- Олена Жукова — інструменталізація спадщини;
- Ганна Гаврилів — комунікації у сфері культурної спадщини;
- Христя Рутар — сенситивна спадщина та етика пам’яті.
“REHERIT 2.0: Спільна відповідальність за спільну спадщину” реалізується Центром міської історії та Центром “Регіональний розвиток” Агенції економічного розвитку PPV за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Ця публікація була створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її наповнення є винятковою відповідальністю партнерів проєкту “REHERIT 2.0” і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
Фото: Ірина Середа
