Відповісти на питання, навіщо вивчати мову, вжиток якої обмежується окремими контекстами та спільнотами, — не завжди легко. Та й сам процес вивчення може перетворитися на квест. Важливість активної підтримки, взаємодії, теоретичного і практичного дослідження мови, яку визначають “загроженою” і “поствернакулярною”, — намацальна аж до самоочевидності, та водночас вислизає, коли берешся обґрунтовувати розлогіше.
Запрошуємо на лекцію дослідниці Тетяни Непипенко, на якій поміркуємо, що значить кожен із цих сучасних епітетів їдишу — загрожена мова і поствернакулярна; а також — мова величезної кількості історичних джерел, мова літературної та культурної спадщини, закарбована в публічному просторі і вразлива в ньому ж. Окреслимо розвиток мови, її вкоріненість в український ґрунт (зокрема, на прикладі місцевих діалектів і говірок); поглянемо, як взаємодіяв їдиш із місцевими мовами і як шукати сліди контактів у сьогоденні.
Поговоримо і про спостереження з перекладацької практики — як розговорити текст? Що він може розказати про простори пам’яті? Як не втрапити в пастку винятково імагологічних досліджень? І як заохотити читача до подальшого діалогу? Модеруватиме лекцію Петро Долганов.
- 24 травня 2026, 14:00
- Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека
Подія відбудеться в межах публічної програми проєкту “REHERIT 2.0: Спільна відповідальність за спільну спадщину” — “Плетива спадщини“. “REHERIT 2.0” реалізується Центром міської історії та Центром “Регіональний розвиток” Агенції економічного розвитку PPV за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Ця публікація була створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її наповнення є винятковою відповідальністю партнерів проєкту “REHERIT 2.0” і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
